MORE
Дивіться це відео також на: https://spricht-der-herr.wistia.com/medias/cjwxzoqjvq
https://rumble.com/v3jwkzf-214831419.html
https://cos.tv/videos/play/47415510566474752
https://ugetube.com/watch/pq91tjhR15hwPa6
https://vkpatriarhat.org/dvoiepapstvo-1/
https://bcp-video.org/ua/dvoiepapstvo-1/
Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG
Який сьогодні є сенс роздумувати про двоєпапство в історії Церкви? Мета цього – шукати вихід у сьогоднішній невирішальній ситуації. Псевдопапа Франциск Бергольйо накликав на себе багаторазову анатему – екскомуніку, тобто виключення з Церкви за руйнування усіх основ віри, даних нам Святим Письмом і Традицією. У цій надзвичайній ситуації необхідно шукати і використати надзвичайні засоби, які перешкодять довершенню найбільшої катастрофи в історії Церкви.
У цій першій частині згадаємо випадки двоєпапства до XI ст., тобто до Клюнійської реформи. Двоєпапство виникло ще в час жорстоких переслідувань Церкви в III столітті.
3 століття
Калліст I (217-222) – після обрання папою Калліста невдовзі був висвячений на римського єпископа й Іполит, який боровся проти єресі Савелія, що заперечувала правду про Пресвяту Трійцю.
Урбан (222-230) – в цей час також як другий папа був Іполит.
Понтіан (230-235) – також за Понтіана далі був папою Іполит. За релігійні суперечки префект вигнав як Понтіана, так і Іполита з Риму. Обидва зреклися папства.
Корнелій (251-253) – після обрання Корнелія певна частина римської громади обрала другого папу, римського теолога Новаціана.
4 століття
Ліберій (352-366) – Ліберій був засланий до Фракії імператором Костянтином, який у той час пропагував аріанство. На єпископський престол в Римі був поставлений архидиякон Фелікс (355-358). Основна частина римського духовенства стала на його бік. Однак інша частина римської громади не бажала його визнавати. Після повернення Ліберія Фелікса вигнали.
Дамас I (366-384) – частина римського духовенства виступала за диякона Урсіна, а частина – за диякона Дамаса. Імператор Валентиніан (364-370) підтримав і просунув Дамаса.
5 століття
Боніфацій I (418-422) – група дияконів обрала Евлалія, якого рекомендував попередній папа Зосима. Інша частина виступала за освіченого Боніфація. Імператор Гонорій (395-423) спочатку виступав за Евлалія, але 419 року вигнав його з Риму і визнав Боніфація законним папою.
6 століття
Сіммах (498-514) – після смерті папи Анастаса II, якого багато хто включає до церковної історії як єретика, відбулися (подібно як за часів Дамаса та Боніфація) неблагополучні вибори. Одна сторона обрала диякона Сіммаха з Сардинії. Прихильники Анастасія обрали протопресвітера Лаврентія. Сіммах був висвячений у Латеранській базиліці, а Лаврентій – у храмі Великої Богоматері. Обидві сторони звернулися до аріанського короля готів Теодоріха, який визнав законним папою Сіммаха. Саме тоді був виданий перший декрет про обрання папи. У ньому чинному папі було надано право десигнації, тобто призначати свого наступника. Це мало виключити втручання християнської громади у вибори папи.
7 століття
Конон (686-687) – після смерті папи Конона не вдалося ліквідувати чвар між віруючими в Римі. У 687 році на деякий час одна сторона обрала Теодора, а інша Пасхалія. Того ж року був обраний Сергій I, а Теодора і Пасхалія змусили зректися престолу.
8 століття
Стефан III (768-772) – після смерті Павла І в Римі відбувся державний переворот. Представник військової знаті воєвода Тотоне Непійський просунув обрання на папу свого брата Костянтина, але той протримався лише рік. У 768 році лангобарди завоювали Рим і силою посадили на папський престол монаха Филипа. Однак антифранкська партія ще того ж року обрала Стефана III, якому «лангобардський» папа Филип мусив уступити. Костянтинові переможна партія на чолі зі Стефаном III жорстоко помстилася. У 769 році правлячий папа Стефан скликав синод, який встановив нову папську виборчу систему, що обмежувала як активне, так і пасивне виборче право для римського духовенства.
9 століття
Бенедикт III (855-858) – після смерті Лева IV знову відбулося одночасне обрання двох пап. Одна група обрала Бенедикта ІІІ, інша – священника Анастасія. Йому, з допомогою імператорської партії, вдалося скинути Бенедикта III. Проте народ і духовенство стали на його захист. Бенедикт був визволений і знову прийняв свій уряд.
Іван IX (898-900) – суперечка між противниками Формоза та його послідовниками роками тривала навіть після його смерті. 897 року противникам вдалося просунути на папський престол єпископа Сергія Керського. Однак формозійці насильно вигнали новообраного папу за допомогою Ламберта Сполетського. У 898 році вони призначили папою абата Івана з Тіволі (Івана IX).
10 століття
Лев V (903) – Лев V після двомісячного понтифікату був скинутий і ув’язнений. На папський престол було обрано Христофора. Коли Сергій Керський повернувся до Риму, то скинув Христофора.
...
