Дивіться це відео також на: https://gottes-gnade.wistia.com/medias/t8u1tldq5t
https://ugetube.com/watch/qBglESONblrJK2x
https://rumble.com/v2m0h7q-berk.html
https://cos.tv/videos/play/44219357374222336
https://vkpatriarhat.org/kardynal-berk/
https://bcp-video.org/ua/kardynal-berk/
Підписатися на розсилку нових публікацій від ВВП https://bit.ly/3PJeqlG
16 березня 2023 року американський кардинал Раймонд Берк дав інтерв’ю EWTN. На початку він висловив певну правду про сучасну ситуацію в Церкві, яку усвідомлює кожен щирий католик. Але проблема в тому, що за висловленою правдою слідувала духовна смертельна отрута.
Що сказав кардинал в інтерв’ю на початку?
«Просто треба ясно сказати, що про Божий план щодо чоловіка і жінки, про Його план щодо сексуального зв’язку і про шлюб не можна дискутувати, така дискусія є абсурдною!».
Однак Синод про синодальність під керівництвом псевдопапи Бергольйо просовує вже прямо заперечення того, що содомія є гріхом, і водночас легалізує подібні збочення, приховані за терміном ЛГБТК.
Що Берк сказав про синод на загал?
«Синод є для того, щоб замислитися над вченням віри, над здоровим вченням та дисципліною церкви, як її ефективніше проповідувати та досліджувати в певний час, а не для того, щоб винаходити якесь нове вчення».
З цим мусимо погодитися, бо ця позиція є правдивою і цілком католицькою. А далі Берк вже актуально говорить про сучасний синод Бергольйо:
«Якщо б це на Синоді відбувалося, – тобто якщо б вигадали нове вчення, – то ця отрута, це відступництво від католицького вчення, вплине на всю Церкву. Це неможлива ситуація. Це слід припинити».
Але саме це насправді відбувається. Церковна легалізація ЛГБТК є новим вченням, яке просовує синодальний процес. Запитуємо: хто має її авторитетно зупинити? Папа! Це його першочерговий обов’язок і відповідальність. Але в даний час, навпаки, той, хто репрезентує папський уряд, цілеспрямовано домагається поширення цього нового вчення. Тому виникає наступне запитання: чи є Франциск дійсним папою? Чи є дійсним намісником Христа на землі? Або чи є недійсним папою, церковним обманцем і Юдою?
Відповідь ясна: Франциск не є дійсним папою! Крім того, псевдопапа Бергольйо вимагає, щоб кожен єпископ пройшов конверсією і став вітальником нерозкаяних ЛГБТК-осіб у Церкві. Але це означає перетворення Церкви в антицеркву Нью-Ейдж. Це зрада і бунт проти Бога, проти Його заповідей і Його законів. На чолі цього бунту стоїть лжепапа Франциск.
Кардинал Берк в інтерв’ю підкреслює, що «боротися з цими так званими „реформами” не означає опонувати Франциску, а любити його!». Така позиція є ознакою релігійної шизофренії кардинала Берка. Це відкриття шокує! Це маніпуляція та згіршення для щиромислячих католиків і водночас публічний гріх! Якщо хочемо по-справжньому любити псевдопапу Франциска, то ми зобов’язані закликати його піти у відставку.
Цим публічним покаянням він спас би свою безсмертну душу. Але кардинал Берк не закликає Франциска піти у відставку, а це означає, що його не любить, навіть якщо закликає до цього католиків. Але тоді Берк не любить і Христа. Фальшиво любити Франциска означає ігнорувати те, що він заперечує Декалог, особливо першу заповідь, а також Христові заповіді, і врешті, його в цьому наслідувати. Хто так фальшиво любить, той ризикує бути навіки засудженим! Адже тоді він мусить респектувати інтронізацію демона Пачамами та посвяту Бергольйо демонам і сатані в Канаді під керівництвом шамана. Це були публічні жести відступництва! Сотні тисяч мучеників воліли зазнати найжорстокіших мук і смерті, ніж вчинити ідолопоклонство. Франциск накликав на себе найважчу Божу кару – анатему (згідно з Гал. 1,8-9), і найважчу церковну кару – екскомуніку latae sententiae, тобто виключення як з Містичного Тіла Христового, так і зі зовнішньої церковної структури за фальшиве євангеліє.
Що стосується пропаганди ЛГБТК, то там вже зовсім не береться до уваги гріх перелюбу, від якого Христос у Нагірній проповіді наполегливо застерігає. Ісус пояснює, що навіть гріх, вчинений похітливим поглядом чи згодою у своєму серці, є перешкодою для спасіння. Людина повинна відділитися від внутрішньої згоди на гріх через покаяння. У цьому контексті Ісус говорить про відсікання руки чи ноги і про виривання ока, а також про пекельний вогонь. Необхідно також відділитися від гріховної пожадливості через покаяння (пор. Мт. 5,27 і наст.).
Святий Боніфатій проводив місію на території сучасної Німеччини. Почувши, що король Англії Етельвальд веде аморальне життя, застеріг його: «Подумай, як ганебно віддаватися тваринним пристрастям та нечистоті і цим ображати пресвятого Бога. Навіть у поганських саксів чистота настільки цінується, що якщо б якась діва вчинила розпусту, її задушать. Жінок, які були спіймані на перелюбі, спалюють на вогнищі, а їхніх спокусників вішають на шибениці. Полабські слов’яни так ревно оберігають подружню любов, що жінка вже не хоче вдруге виходити заміж, якщо помре її чоловік. ...
